Народна мудрість каже: що посієш, те й пожнеш. І це сказано про нас – учителів початкових класів. Ми повинні посіяти у кожній дитині добре, світле, вчасно оцінити, розкрити серце маленької людини, якщо треба – вилікувати. Як важливо бути при цьому на одному рівні, «одного зростання» зі своїм учнем. Інакше ти не зазирнеш у його очі. А з якими очима діти приходять до школи вперше? Мене зрозуміє лише вчитель початкових класів! Зрозуміє той, хто хоч раз стояв перед десятками широко розкритих очей, що дивляться на тебе з цікавістю, страхом, надією та вірою. Як же можна не виправдати їхніх надій?

Я намагаюся бути для своїх учнів надією та опорою, виявляти добре ставлення до них, творчо підходити до своєї роботи, але цього недостатньо. Необхідно виявляти терпіння в очікуванні результатів своїх педагогічних зусиль, залишатися оптимістом навіть у найскладніших обставинах.